- безбілетний
- [беизб'іле/тнией]
м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
безбілетний
Смотреть что такое "безбілетний" в других словарях:
безбілетний — а, е. 1) заст. Який не має паспорта, документа на проживання де небудь; безпаспортний. Безбілетні бурлаки. 2) розм. Який не має квитка (на проїзд і т. ін.); безквитковий. Безбілетний пасажир … Український тлумачний словник
безбілетний — прикметник … Орфографічний словник української мови
безбілетник — а, ч., розм. Безбілетний пасажир … Український тлумачний словник
безбілетність — ності, ж. Абстр. ім. до безбілетний … Український тлумачний словник
